Львів
Митрополича базиліка,, кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії., Санктуарій Матері Божої Милосердної та Божого Милосердя

Від середини I тисячоліття тут були поселення білих хорватів та одне з найбільших їх святилищ. Їх
держава охоплювала нинішні чеські, угорські, словацькі та південно-польські землі від Баварії на Заході та українські терени аж по Збруч на
Сході. Проте наприкінці Xст., після її занепаду східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Невдовзі білі хорвати відновили
свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів як уділ для свого
сина Лева (перша згадка про місто у документах датується 1256 роком). У 1272р. король Лев переніс столицю Галицько-Волинської держави з Холма
до Львова. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі король Казимир надав Львову у 1356р. магдебурзьке право. У 1434р.,
після скасування автономії Галичини як Королівства Руського утворено Руське воєводство з центром у Львові, а 1772 року Львів
відійшов до складу Габсбурзької монархії як столиця коронної провінції – Королівства Галичини і Володомирії. 1918 року, після приєднання
Галичини до Польщі Львів став центром воєводства, а 1939 року, коли Галичина увійшли до складу УРСР, – центром області.

Християнство на біло-хорватські землі прийшло ще у 60-70-х роках IXст., а в документі 973 року вони вказані у межах Празької дієцезії
латинського обряду. Перші католицькі храми (св. Йоана Хрестителя та Матері Божої Сніжної) у Львові
споруджено ще у XIIIст. У 1412-1414рр. столиця Галицької архідієцезії латинського обряду, заснованої 1375 року, була перенесена до
Львова.

Львівський кафедральний собор споруджено у готичному стилі у 1368-1480 роках. Частину катедри, зведену за проектом М. Нічки
та завдяки зусиллям Галицько-Львівського архієпископа Я. Стрепи освятив 21.04.1405р. єпископ Матей з Перемишля. У 1481р.
частково збудований храм консекрував Львівський архієпископ Я. Стшелецький, а його спорудження продовжувалось і далі. У
1760-1776 роках за архієпископа В. Сераковського катедру, яка тоді перебувала у поганому стані, відремонтували та перебудували
у стилі бароко (архітектор П. Полейовський). 12.05.1776р. храм став санктуарієм Матері Божої Милосердної, а 1948 року – санктуарієм Божого
Милосердя. Від 1948 року настоятелем катедри був о.-францисканець Р. Керницький (з 1991р. – єпископ), завдяки якому було
збережено цю святиню.

Кафедральний собор розташований у центрі міста. Його обслуговують дієцезіальні священики, котрі відправляють Святі Меси
польською та українською мовами. Працюють черниці згромадження Сестер Францисканок Родини Марії, монахині-гоноратки (згромадження Малих Сестер
Непорочного Серця Марії), черниці-йосифітки згромадження Сестер св. Йосифа, монахині-серцянки згромадження Сестер Слугинь Пресвятого Серця
Ісуса, черниці-серцянки безгабітові згромадження Сестер Дочок Пресвятого Серця Пресвятої Діви Марії.