Поселення заснували у 1808 році (за іншими, менш переконливими даними – 1798 року) немецькі переселенці-католики,
і називалось воно Зельц. У царські часи в офіційних документах вживалась також назва Успенське (за титулом місцевого храму). В радянські
часи його перейменували на Лиманське, а 1957 року, об’єднавши з поселенням Рибальське (в минулому – Кандель) та колишнім військовим містечком,
спорудженим для обслуговування військового аеродрому, надали статус селища міського типу.
Ще 1821 року у Зельці постала перша святиня. А 1901 року її замінив один з найкращих храмів Південної України –
мурований костел у неоренесансному стилі з двома необароковими вежами, споруджений коштом парафіян (близько 110 тисяч рублів). Його майже
повністю збудували з цегли, на відміну від багатьох інших костелів Одеського регіону, при будівництві яких використовувався тільки ракушняк.
Тоді ж встановили різьблений вівтар, виготовлений в Австрії.
25 листопада 1901 року храм консекрував єпископ Тираспільський Антоній Церр.
До 1906 року завершили облаштування та оздоблення храму, встановивши бічні вівтарі та дерев’яні скульптури святого Антонія і розп’ятого
Ісуса Христа. Цей собор став головною церквою всього Кучурганського округу, до якого входили, окрім Зельца, поселення Ельзас, Баден, Страсбург,
Мангейм та Кандель, кожне з яких також мало свою святиню. До революції понад двома з половиною тисячею місцевих вірян опікувався настоятель
о. Йосиф Нольд.
У радянські часи костел використовували як клуб, вежі зруйнували. А потім, коли для клубу побудували новий будинок, колишній храм
опинився в запустінні і почав руйнуватися. І схоже, що цей собор, який понад століття тому став шедевром і вершиною німецького
храмобудування на Півдні України, очікує повне знищення, оскільки надто багато коштів потрібно для його реставрації.
67450 Лиманське
1901