Наприкінці VIIст. тут виникло укріплене городище, яке стало центром племені сіверян. З IXст. поселення увійшло до складу Київської Русі, а вперше Чернігів згадується в літописі під 907 роком. В XI-XIII століттях був центром Сіверщини і Чернігівського удільного князівства. У 1353р. Чернігів увійшов до складу Великого князівства Литовського і Руського, а 1503 року – до Великого князівства Московського. У 1618р. перейшов від Московії до Речі Посполитої. У 1623р. місто отримало магдебурзьке право, а з 1635 року стало центром Чернігівського воєводства. Зі середини XVIIст. Чернігів увійшов до складу Козацько-Гетьманської Держави і став центром Чернігівського полку. Після ліквідації Гетьманської Держави з 1782р. був центром Чернігівського намісництва, з 1797р. – Малоросійської губернії, з 1808р. – Чернігівської губернії. У 1925–1932рр. Чернігів був центром Чернігівської округи, а з 1932р. є обласним центром.
У 1838 році у Чернігові спорудили костел на кошти парафіян. У радянські часи храм закрили (нині там знаходиться одне з 5-ти приміщень державного архіву). З 1992-1993 років ціле десятиліття місцева спільнота римо-католиків безуспішно добивалась повернення старої святині, тому 2002 року довелося розпочати будівництво нового храму та монастирського будинку оо.-облатів, котрі опікуються парафією.
14000 Чернігів, ріг вул. П'ятницька і Чернишевського
1838