Городок
Костел св. Станіслава єп. мч.

Історики відносять Городок до міст Болохівського князівства під назвою Городець, проте роком першої писемної згадки вважається 1362, коли
коли Литва розгромила татар на річці Сині Води і оволоділа Поділлям з його містами та селами. Городок згадується також 1392 роком.
Називався Бедрихів Городок, Городок, Грудек, Грудок і Новодвор. Турецьке ярмо 1672-1699 років зменшило населення міста, тому
Городок заселили мазурами з-за Вісли і Сяну. Лише 1786 року за королівською грамотою отримав права міста.
У 1795р. став повітовим центром. Статус міста отримав 1957 року (перед тим був селищем міського типу). Нині є районним центром. На жаль, його
муровані костели (францисканський св. Антонія 1737 року та св. Станіслава 1779 року) не збереглись.

У 1496 році у Городку було споруджено дерев’яний костел, проте 1550 року татари знищили святиню. У 1580-1589 роках
збудовали та облаштували новий дерев’яний храм коштом М. Гербурта з Фельштина. А 1779 року було споруджено мурований костел за кошти Я.
Замойського, який 1826 року освятив єпископ Францішек Мацкевич. У 1937 році цей храм повністю знищили.
1989 року протягом 9-ти місяців зусиллями о. Владислава Ванагса на місці цвинтарної каплиці було споруджено муровану святиню коштом парафіян
(за взірець взяли костел Польського війська у Варшаві); храм освятив єпископ Ю. Ваіводс з Риги.

Парафію обслуговують ченці-маріяни (згромадження Отців Маріянів Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії), працюють черниці згромадження Пресвятого Серця Марії.
При парафії діє Будинок милосердя.