Гнівань
Костел св. Йосифа

Перша згадка про Гнівань в писемних джерелах датується 1629 роком. До кінця XIX століття це було маловідоме село, яке
не мало власного костелу (місцеві римо-католики відвідували споруджений 1776 року храм св. Матвія у Ворошилівці). Проте
потім біля Гнівані проклали залізну дорогу Київ-Одеса та почали розробку граніта. Це і поклало початок розвитку міста.

У 1903-1906 роках у Гнівані було споруджено власний неоготичний храм за проектом Фелікса Ольшанського завдяки зусиллям
о. Франциска Шимкуса на кошти о. Яна Барановського, Кароліни Ярошинської та парафіян. 14.09.1906р. костел освятили під титулом св. Йосифа,
Обручника. Проте зі встановленням радянської влади спочатку 1922 року конфіскували усі літургійні предмети, весною 1930 року
зняли дзвони, які називались Зигмунд, Кароліна и Сигнатурка, для потреб електротехнічної промисловості, а потім і хрест (активіст Петро Євтіхов,
котрий зкинув його з вежі, через тиждень помер). Остаточно храм закрили 1935 року, розташувавши у ньому гуртожиток пожежних курсів.
Під час війни костел знову запрацював, але лише до приходу радянських військ. У 1958р. у храмі розмістили цех підшипникового заводу (для.
цього його розділили на 4 поверхи та розібрали вежу).

Парафію у Гнівані зареєстрували 26.12.1991р., а костел повернули 1992 году, тоді ж і було розпочато його ремонт за
проектом архітекторів Юрія Плясовиці (Вінниця) і Б. Стельмаха (Люблін, Польща). Керував роботою з відновлення храму майбутній єпископ о.
Яцек Пиль OMI – це була перша реконструкція молодого священика. 14 вересня 1997 року відремонтований костел, якому
повернули первинну форму, освятили.

Парафію обслуговують ченці згромадження Місіонерів Облатів Пресвятої і Непорочної Діви Марії, тут
також працюють сестри-назаретанки (згромадження Сестер Пресвятої Родини з Назарету).