Рахів
Костел св. Йоана Непомуки

Датою заснування Рахова вважається 1447 рік, хоча письмова згадка про це поселення відома ще з 910 року.
У 1770 році до Рахова переселили багато німецьких колоністів (з Верхньої Австрії), за участі яких відбувалося
становлення лісопереробної галузі (вони були римо-католиками). У 1896 році Рахів став центром Тисодолинянського округу Марамороського комітату.
Нині є районним центром.

У 1782-1787 роках у Рахові було створено римсько-католицьку спільноту, яка
послуговувалась переобладнаним з греко-католицької дерев’яної каплиці храмом (греко-католики мали ще дві церкви, тому віддали цю каплицю).
1791 року постала рахівська філія, а у 1810 році – самостійна парафія. 1818 року повідомляється, що каплиця знаходиться у поганому стані.

У 1822 році розпочали будівництво сучасного мурованого костелу (за часів пароха о. Яноша Лінценболда), завершили
яке 1 листопада 1825 року освяченням храму. У 1872 році підняли дах святині та збудували дзвіницю, 1884 року костел збагатився новим органом.
У другій половині 40-х років ХХ століття радянська влада відібрала парафіяльний будинок (священник жив на квартирі).
1968 року помер парох о. Іштван Реслер, Рахів став ослуговувати священик із Солотвино. Костел хотіли знести, щоб
перебудувати головну площу міста, проте вірні відстояли храм. 15 жовтня 1989 року парафія отримала свого пароха – о. Бейла Богана,
а 30 січня 1991 року їй повернули парафіяльний будинок. У 2004-2005 роках (за о. Романа Шнепа) відбулась внутрішня реставрація святині,
а 2006 року – капітальний ремонт парафіяльного будинку. 2008 року повністю замінили підлогу костелу. 16 березня 2014 року єпископ
Антал Майнек освятив відновлений храм.

Парафію обслуговують дієцезіальні священики, працюють черниці згромадження Сатмарських Сестер Милосердя св. Вікентія.