Славута
Костел св. Дороти

У 1633 році було видано привілей на заснування нового містечка на «новозаславських ґрунтах»
на основі маґдебурзького права, яке отримало назву Славутин. 1754 року король Август III Фрідріх повторно надав містечку маґдебурзьке право.
1923 року Славута стала районним центром Шепетівської округи, а 1979 року – містом обласного підпорядкування.

Сучасний мурований костел у Славуті було споруджено як філіальний храм парафії св. Йосифа в Ізяславі
коштом родини Сангушків у 1822-1827 роках, а прикінцеві будівельні роботи тривали в 1829-1831 роках. Святиня тоді отримала титул також св. Йосифа.
Будівельними роботами керував славутський будівничий А. Брунак, а малярські роботи виконав Е. Островський. У 1839-1840 роках встановили
головний вівтар, амвони і лавки роботи антонінського теслі Ґаспара Давмановича. Автором головного вівтаря був архітектор Денис Макклер.
1841 року було встановлено рококовий орган, придбаний Євстахієм Потоцьким з колишнього, зачиненого 1832 року, монастиря кармелітів у Городищі.
У 1848 році костел став парафіяльним. У 1861 році цей храм освятив єпископ Луцький Каспер Боровський. У 1946-1990 роках костел
перебував закритим (його перетворили на склад солі). 1994 року храм освятив єпископ Ян Ольшанський.

Парафію обслуговують дієцезіальні священики, працюють тут також черниці згромадження
Сестер Божого провидіння.