Печера
Костел св. Андрія Боболі

Назва селища походить від печерних ходів, які служили сховищем для його мешканців від постійних нападів ворогів.
У документах вперше згадується 1580 роком. У XVIIст. турецький султан подарував ці землі молдовському господарю Дуке, котрий у містечку
Печера побудував свою резиденцію. Повернув Печеру син Богдана Хмельницького – Юрій. Нині це село з чисельністю мешканців лише трохи більшою
за тисячу, а римо-католиків у ньому разом із сусідніми селами близько сотні.

Місцевий поміщик Ян Свєйковський на початку ХІХст. спорудив у Печері дерев’яну каплицю, при якій жили священики.
У середині 20-х років цього ж століття поруч з нею збудували нову каплицю, де і проводились Богослужіння. У 1831 році царська влада
закрила нову каплицю на один рік. Відтоді печерськими католиками латинського обряду опікувались францисканці-капуцини. Наприкінці 70-х років
ХІХст. черговий власник Печери Константин Потоцький перебудував каплицю. Впродовж усього часу Печери належали до парафії св.
Йосифа у Немирові.

У 1904 році коштом Константина та Яніни Потоцьких у Печері постала сучасна стилізована під романтичну архітектуру мурована
каплиця у якості родинної усипальниці, спроектована та зведена відомим київським архітектором Владиславом Городецьким, котрий народився у
сусідньому селі Шолудьки. Стару святиню розібрали. Наприкінці 20-х років храм було закрито, повернено святиню 25 листопада 1993 року, а 7
листопада 2002 року її передали у власність парафії.

Парафію, до якої належить ціла низка сусідніх сіл, обслуговують дієцезійні священики.