Кіровоград (Єлизаветград)
Костел Різдва Пресвятої Діви Марії

У XVI – першій половині XVIII століть землі сучасного Кіровограда були володіннями Запорозької Січі, а його історія починається із
заснування у 1754 році фортеці святої Єлизавети. У 1784 році Єлизаветград став центром повіту, 1923 року – центром округи. 1924 року місто
перейменували на Зінов’євськ, у грудні 1934 року – на Кірове, а разом з перейменуванням на Кіровоград у січні 1939 року воно стало обласним
центром. Першу католицьку спільноту тут створили переселенці з Польщі, Німеччини, Сербії, Хорватії і Литви.

У 1874 році римо-католики Єлизаветграда отримали дозвіл Міської ради на будівництво костелу.
Влада виділила для цього земельну ділянку біля Ковальовського кладовища, недалеко від залізнодорожного вокзалу (вулиця пізніше отримала
назву Костельної, нині – Щорса).
Спорудження неоготичного храму разом з окремою неоготичною дзвіницею розпочалось коштом Теклі, вдови підполковника Подгородецького, та інших
парафіян, а завершилось, ймовірно, у 1876-1877 роках. У 1882-1883 роках було збудовано також парафіяльний будинок. 11 травня 1909 року костел
консекрував єпископ Йосиф Кесслер.

Настоятелями храму до революції були оо. Юліан Якубовський, Леопольд Качинський, Ципріан Гінтилло,
Юрій Баєр, Андрій Келлер та Каспар Буч. Останній обслуговував 1917 року майже 2300 вірян. Пізніше тут працювали оо. Ігнатій Довбис,
Олександр Дрозд, Павло Соколовський, Петро Родинський. Проте 1924 року храм було закрито, його розграбовану будівлю використовували як склад.
У 1936 році під приводом роширення території для підприємства ‘Червона Зірка’, яке виробляло сільхозтехніку, костел та дзвіницю знесли
майже повністю (збереглась лише одна зі стін, яка досі є частиною заводської будівлі. Нині кіровоградські римо-католики послуговуються
новим храмом Святого Духа.