Снітків у джерелах відомий із XVI століття, 1720 року отримав магдебурзьке право. На кінець XVIII століття був одним з найбагатших містечок Поділля.
Наприкінці XIXст. тут проживало майже три тисячі мешканців, а нині їх менше семи сотень.
Зі середини XVIII століття існував у Сніткові дерев’яний костел, першою фундаторкою якого у 1748 році була Ружа Ліпська з Дзєдушицьких.
У 1774 році власник поселення Рафал Дзєржек завершив спорудження наступного дерев’яного храму, розпочате ще 1768 року його батьком. З часом цей костел став
непридатним і був розібраний.
У 1845-1857 роках завдяки зусиллям тодішнього настоятеля о. Антонія Кулеши та коштом родини Дзєржків у Сніткові було збудовано мурований храм в неоготичному стилі.
Зокрема, 15 липня 1845 року була освячена земельна ділянка під спорудження костелу. Станом на липень-серпень 1846 року вимурували стіни на 2 аршини і 3 вершки (близько
156 см). Проте далі, у 1847-1857рр. дані про будівництво храму відсутні. Його освячення відбулось 1857 року, проте в деяких джерелах подається
завершення спорудження святині на 1868 рік. У 1886 році парохом призначено о. Юліана Маєвського, котрий протягом багатьох років намагається добитись ремонту костелу.
1897 року парафія нараховувала 2613 вірян, а 1905 року мала 36 десятин, 758 сажнів землі. Ремонт святині було зроблено лише у 1909-1910 роках.
Снітківський храм вперше закрили у 1934 році, церковне майно конфіскували. І з 1934 по 1941 рр. тут розміщався зразковий будинок колективіста ім. Луначарського,
для чого костел було спеціально переобладнано. Була облаштована сцена, спеціальні кімнати, бібліотека, закуплено культінвентар. У 1941 році під час німецької окупації
віруючі повернули собі костел. Сцена і внутрішнє обладнання було зруйноване, майно розікрали. Після війни костел діяв до 1951 року, коли його знову забрали – під
зерносховище. Проте зерно тут погано зберігалося, тому цього ж року храм знову повернули віруючим. 20 вересня 1960 року рішенням № 652 виконкому Вінницької обласної ради
депутатів трудящих приміщення костелу уже втретє було вилучене з підпорядкування релігійної громади. У 1962-1966рр. його за проектом П. Качуровського перебудували під
Будинок культури, який було визнано найкращим сільським Будинком культури Вінницької області.
Підлога костелу була викладена кам’яними плитами, які збереглись і зараз лежать на площадці при вході до Будинку культури. Храм мав великий головний вівтар з центральним
образом Непорочного Зачаття Марії, який заслонявся позолоченою іконою св. Яна Непомуки. Бічні вівтарі були присвячені св. Антонію і св. Роху. Хори утримувались на
дерев’яних стовпах, притвор був кам’яний. Біля костелу ріс невеликий садок, стояв будиночок сторожа, а перед храм – дві дзвіниці із дзвонами. Святиню оточував
високий мур. Були ковані ворота і дві хвіртки, які зараз встановлені при вході на католицьке кладовище. Зовні храму на колонах на рівні даху стояли чавунні скульптури
святих Апостолів Петра і Павла.
Колишній костел місцевій громаді римо-католиків повернули лише на короткий час у 1991 році, коли його освятив єпископ Ян Ольшанський, тому вони
послуговуються каплицею на кладовищі.
23417 Снітків
1847 - 1857