Городище
Костел Матері Божої Фатімської

Давньоруське городище, яке тут розташоване, окремі дослідники вважають літописним Ізяславом, інші – фортецею на його
підступах. Воно збудоване у ХІІст. і належало князю Теребовлянського князівства, а потім відійшло до земель Болохівського князівства,
де виконувало роль форпосту для захисту його північних кордонів. Зруйнували городище у 1241р. монголо-татари. За легендою, село
заснували люди, які вижили після нападу монголо-татар, неподалік зруйнованого городища на відстані одного кілометра у ХІV столітті.
Уперше в документах Городище згадується як володіння князя Іллі Костянтиновича Острозького (в акті від 31.01.1534р.).

У другій половині XVIIст. у Городищі родиною Погрошевських було засновано монастир кармелітів взутих, який отримав у
власність села Городище, Пашуки і Решнівка, а також інші кошти. Монастир слугував резиденцією провінціала Руської провінції ордену.
Проте сучасний бароковий монастирсько-костельний комплекс було закладено 1746 року на фундацію князів Станіслава та Юзефа Любомирських. За
радянської влади та у перші роки незалежності України там знаходилась лікарня для психічно хворих.

З відновленням релігійного життя після падіння комуністичного режиму вірні збирались на Богослужіння у приватному будинку.
У 1994 році єпископ Ян Ольшанський освятив наріжний камінь під новий храм, оскільки повернути кармелітську святиню не
вдалось, а 13 жовтня 2005 року єпископ Леон Дубравський консекрував новоспоруджений костел. Храм обслуговують
францисканці-бернардини (орден Братів Менших) з парафії Воздвиження Святого Хреста у Шепетівці.