Вінниця
Костел Матері Божої Ангельської

Отаманську Вінницю вважають заснованою на згарищі одного з руських градів уличів і тиверців не пізніше 1352 року. Місто, яке отримало
магдебурзьке право 1640 року, було центром повіту Брацлавського воєводства (з 1565р.), центром Брацлавського воєводства (з 1598р.),
сотенним містом Кальницького полку (з 1648р.) та полковим містом (у 1653–1667рр.) Гетьманської держави, губернським (з 1793р.), а
потім повітовим центром, з 1914 року центром Подільської губернії, з 1923 році центром округу, а з 1931 року є
обласним центром.

У 1746 році на запрошення вінницького старости Людовіка Калиновського до Вінниці приїхали перші брати-капуцини,
щоб заснувати тут монастир. Спорудження сучасного монастирського мурованого храму у стилі тосканського бароко було завершено 1761 року,
коли його консекрував 18 лютого єпископ Луцький Антоній Еразм Воллович. 1888 року царський уряд змусив капуцинів залишити свій останній
монастир в Україні. Служити у храмі дозволили тільки дієцезільним священикам. У 1931 році радянська влада закрила костел та у жовтні 1932 року
передала Тсавіахіму, а потім – товариству «Знання» під лекторій для атеїстичної пропаганди.

Повернули святиню лише 1990 року. У 1991 році
храм освятив єпископ Єжи Домбровський з Варшави. У 1992 році після понад сторічної відсутності брати-капуцини повернулися у свій костел.
1999 року зруйнований храмовий орган відновила польська фірма під керівництвом органмейстра Єжи Куклі. 2003 року за сприяння обласної
державної адміністрації здійснена реставрація фасаду святині.

Парафію обслуговують францисканці-капуцини (орден Братів Менших Капуцинів), з 1993 року тут працють черниці згромадження
Сестер Францисканок Місіонерок Марії.