Чернігів
Костел Зіслання Святого Духа

Наприкінці VIIст. тут виникло укріплене городище, яке стало центром племені сіверян. З IXст. поселення увійшло до складу
Київської Русі, а вперше Чернігів згадується в літописі під 907 роком. В XI-XIII століттях був центром Сіверщини і Чернігівського удільного
князівства. У 1353р. Чернігів увійшов до складу Великого князівства Литовського і Руського, а 1503 року – до Великого князівства
Московського. У 1618р. перейшов від Московії до Речі Посполитої. У 1623р. місто отримало магдебурзьке право, а з 1635 року стало центром
Чернігівського воєводства. Зі середини XVIIст. Чернігів увійшов до складу Козацько-Гетьманської Держави і став центром Чернігівського
полку. Після ліквідації Гетьманської Держави з 1782р. був центром Чернігівського намісництва, з 1797р. – Малоросійської губернії, з 1808р.
– Чернігівської губернії. У 1925–1932рр. Чернігів був центром Чернігівської округи, а з 1932р. є обласним центром.

У 1992-1993 роках у Чернігові було зареєстровано владою спільноту римо-католиків, яка ціле десятиліття безуспішно
добивалась повернення старої святині, спорудженої у І половині XIX століття. Тому 2002 року зусиллями оо.-облатів,
котрі опікуються парафією, почалося будівництво нового храму та монастирського будинку. У 2003 році архієпископ Нікола Етерович вмурував наріжний камінь з гробу св. Петра, освячений Папою Йоаном Павлом ІІ у храмі св. Петра у Римі.

Парафію, до якої належить також костел cвв. Апп. Петра і Павла у Ніжині та молитовний дім Серця Ісуса у Прилуках, обслуговують оо.-облати (згромадження Місіонерів Облатів Пресвятої і Непорочної Діви Марії).
Працюють тут також сестри-назаретанки (згромадження Сестер Пресвятої Родини з Назарета.