Фастів
Костел Воздвиження Хреста Господнього

До 1094 року землі Сквира, Яготин, Триліси, Фущово (Фастів) та інші належали половському князю Тугортхану, який
подарував їх київському князю Святополку (як придане своєї дочки) в 1094 році. В інших документах Фощево (Фастів) згадується 1390 роком.
У 1601 місто отримало магдебурзьке право. З середини 1680-х років до початку XVIII століття Фастів – повітове і полкове місто.
Фастівський полковник Семен Палій зміг добитися з кінця 1680-х років цілком незалежного управління землями від Дніпра до Случі, при
ньому козацький устрій на правому боці Дніпра набув рис державного утворення, а ця територія з чітко означеними
кордонами мала назву «Палієва держава». В 1702 році Хвастів був центром антипольського повстання Палія. З 1923 року – районний центр,
з 1938 року – місто.

Перший костел у Фастові було збудовано 1593 року єпископом Йосифом Верещицьким.
В 1723 році на місці старого храму єпископ Самуель Орґа звів новий дерев’яний костел, проте 1768 року його спалили гайдамаки під час Коліївщини.

Новий і знову дерев’яний храм відбудували на початку 90-х років XVIII століття коштом єпископа Каспера Казимира Цецишовського, і простояв він
аж до початку XX століття.
08.05.1903р. було освячено наріжний камінь нової мурованої святині, яку завдяки зусиллям настоятеля о. Станіслава Шептицького до 1911 року
коштом Браніцьких у романо-готичному стилі (архітектори Владислав Домбровський і Федір Троупянський). 18.09.1911р. храм освятили. У 1934-1989
роках (за винятком періоду від ІІсв. війни до 1960р.)
святиня була закрита, використовувалась як склад. Повернений костел освятив у червні 1990 року о. Яніс Крапанс, а 18.09.2004р.
відбулось його повторне освячення після тривалого ремонту, здійсненого за проектом київського архітектора Юрія Дмитревича завдяки зусиллям
о. Зиґмунда Яна Козара OP. 2 жовтня 2005 року єпископ Ян Пурвинський реконсекрував храм.

З 1990 року парафію обслуговують оо.-домініканці (орден Братів Проповідників).