Кам'янець-Подільський
Кафедральний собор cвв. Апп. Петра і Павла

Місто належало Київській Русі, у XIII-XIV століттях – Галицько-Волинському князівству, а потім було захоплене татаро-монголами.
У першій половині XIVст. Кам’янець став центром Подільського князівства на чолі з князями Коріятовичами, від 1362 року – у складі
Литовсько-Руської держави (1374 року отримав магдебурзьке право), з 1434 року відійшоі до Польщі, з 1463 року – центр Подільського
воєводства. У 1672-1699рр. належав Туреччині. У складі Росії у 1795—1997рр. – центр Подільського намісництва, а у 1797-1917рр. –
Подільської губернії. Від 22 березня 1919р. по листопад 1920р. Кам’янець був столицею Української Народної Республіки, у 1937-1941рр.
– центр Кам’янець-Подільської області, нині – районний центр.

Приблизно 1370 року перший дерев’яний Петропавлівський костел у Кам’янці спорудили князі Коріятовичі, а
1375 року ця святиня стала кафедральною після заснування дієцезії. У 1428-1430 роках було споруджено корпус первинного готичного
мурованого храму. У 1547-1563 роках збудовали каплиці Вірменської Матері Божої і Пресвятих Тайн. 1621 року костел було перебудовано
та споруджено каплицю Непорочного Зачаття Матері Божої після пожежі 1616 року. У 1646-1648 роках споруджено сучасний пресбітерій,
що докорінно змінило внутрішній устрій храму. У 1672-1699 роках під час турецької окупації святиню перетворили на мусульманську мечеть,
а біля входу спорудили мінарет. 1717 року відбувся частковий ремонт собору. У 1742-1757 роках здійснили капітальний ремонт та реконструкцію
костелу за проектом архітектора Яна де Вітте. У 1853-1860 роках – черговий капітальний ремонт святині. 1862 року було відновлено дах після
пожежі. 05.06.1866р. собор втратив статус кафедрального після ліквідації царем Олександром ІІ дієцезії. У 1918р. відбулося відновлення дієцезії
та кафедрального статусу святині.

З 1935 року по 29.06.1990р. храм перебував закритим, у ньому працював Музей історії релігії й атеїзму. 16.01.1991р.
собор став знову кафедральним після відновлення дієцезії. У 1991-1993 роках виконано зовнішній та внутрішній ремонти, встановлено нові дзвони.
28.06.1998р. єпископ Ян Ольшанський реконсекрував собор.

Катедральну парафію обслуговують дієцезіальні священики, працюють черниці згромадження Сестер Урсулинок Пресвятого
Серця Умираючого Ісуса та згромадження Сестер Бенедиктинок Місіонерок.