Мукачеве
Кафедральний собор св. Мартина з Туру

Мукачеве вже існувало у IX столітті як місто білих хорватів. У літописі Аноніма «Діяння угорців» зазначено про перехід у 896 році
угорського вождя Алмоша (Арпада) через Карпати й захоплення Мукачевого, де він 40 днів святкував перемогу. Далі місто згадується у
1263, 1339, 1352 роках. 1376 року королева Угорщини й Польщі Єлизавета надала місту статус привілейованого та
дозвіл мати свою печатку із зображенням св. Мартина. У 1445 році Мукачеве отримало магдебурзьке право. Нині є районним центром.

У XIII столітті у Мукачевому було споруджено готичний костел. 1551 року храм перейшов до кальвіністів, а повернула його
католикам 1660 року Софія Баторі. Проте у 1682 році за рішенням Імре Текелі святиню віддали порівно католикам і реформаторам, і лише у 1705
році храм остаточно став католицьким. Костел руйнували пожежі під час військових дій у 1567, 1657 та 1686 роках, та у 1725 року святиню, в
основному, було відремонтовано. 1880 року почав обвалюватись неф храму, тому його довелось розібрати. Від костелу залишилось лише святилище.

У 1904-1905 роках з ініціативи графа Шенборна було збудовано новий готичний костел за проектом угорського архітектора
Ціглера зі збереженням частини старої святині (святилища), яка стала каплицею. 24 вересня 1905 року новоспоруджений храм освятили. 1976 року
святиню реставрували. 14.08.1993р. мукачівський храм став головним новоствореної Апостольської адміністратури Закарпаття, а 27.03.2002р.
(з утворенням дієцезії) цей собор став кафедральним. 28 вересня 2013 року, після завершення майже десятирічного ремонту
катедру консекрував єпископ Антал Майнек за участю єпископа Греко-Католицької Церкви Закарпаття владики Мілана Шашіка.

Парафію обслуговують дієцезіальні священики, францисканці-бернардини (орден Братів Менших) та
оо.-домініканці (орден Братів Проповідників), працюють черниці згромадження Сестер Домініканок бл. Імельди.