Тернопіль (до 09.08.1944р. – Тарнополь) заснував у 1540 році Ян Тарнавський на землях поблизу давньоруського укріплення Сопільче (Топільче).
1548 року місто отримало магдебурзьке право. 1772 року Тернопіль став центром округи, у 1921-1939рр. був столицею воєводства, з грудня 1939
року є обласним центром.
У 1861-1865 роках з ініціативи оо.-єзуїтів коштом парафіян інженер Ян Закжевський спорудив у Тернополі на цвинтарі
муровану каплицю. Після ІІ світої війни за радянської влади у ній облаштували майстерню з виготовлення надгробних пам’ятників.
Оскільки за радянської влади колишній парафіяльний храм знищили і колишній єзуїтський костел
перебудували та перетворили на швейну фабрику, а спроби повернути колишній домініканський костел були марними,
то 1991 року відродження тернопільської парафії розпочалось навколо відновленої старої єзуїтської каплиці на цвинтарі, яку у грудні
цього ж року освятили під титулом Воскресіння Господнього. І лише у 1999-2008 роках у Тернополі було споруджено
новий парафіяльний костел.
Каплицю обслуговують дієцезіальні священики тернопільської парафії Божого Милосердя i Матері
Божої Неустанної Допомоги.
46000 Тернопіль
1861 - 1865