Борислав вперше згадується у документах від 19 березня 1387 року. Завдяки швидкому росту видобутку нафти у І половині ХІХ століття його
20.05.2010р. об’єднали з Тустановичами разом з присілками Волянка і Попелі, а також з Губичами, Мражницею і Банею Котовською в одне
поселення, яке 26.07.1933р. отримало міські права. До 1885 року місцеві римо-католики, які належали до парафії у Дрогобичі, не мали власної святині.
Спільнота римо-католиків у Бориславі була зареєстровна 1991 року. Колишні місцеві римсько-католицькі святині
(зокрема, костели cв. Варвари у Тустановичах та Христа Царя у Мражниці) віддали греко-католикам
та православним. Тому у 1995-1998 роках на місці колишнього польського цвинтаря (недалеко від костелу cв. Варвари) було споруджено тимчасову
дерев’яну каплицю, яку освятив 7 червня 1998 року архієпископ Мар’ян Яворський. Планувалось поруч з каплицею спорудити костел,
проте через брак коштів його будівництво не розпочиналось, вдалось лише кілька разів відремонтувати каплицю. Проте 14 травня 2005 року близько
18.00 вона повністю згоріла внаслідок замикання електропроводки. Наступного року поруч із згорілою каплицею розпочали будівництво
мурованого костелу.
82300 Борислав, вул. Володимра Великого
1995 - 1998