Усть-Чорна виділилась із заснованої австріськими колоністами Німецької Мокрої як окреме поселення 1815 року під назвою Кьонігсфельд (Königsfeld – «Королівське поле»). Друга хвиля колоністів прийшла 1832 року з Угорщини (нині – територія Словаччини). Селище міського типу із 1957 року. У 1815 році австрійські колоністи збудували в Усть-Чорній 8 хатин та маленьку капличку, а сучасний мурований костел …
Читати →
Мукачівська дієцезія
Синяк. Костел Воздвиження Святого Хреста
Невелике село Синяк (чисельність мешканців близько двох сотень) розташоване у долині річки Синявка у передгір’ї вулканічного хребта Карпат біля гори Синяк, на висоті 450 м над рівнем моря. В історичних документах цілюще джерело ‘Синявський ключ’ вперше згадується в 1783 році. Попередній мурований храм у Синяку, який також носив титул Воздвиження Святого Хреста, було знищено за …
Читати →
Оноківці. Костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією
Село засноване вихідцями з Доманинець (нині мікрорайон Ужгорода) у XIV столітті. В письмових джерелах згадується під назвами ‘Feslewdamanua’, ‘Feslewdamanya’, ‘Felso domonya’ (вперше – 1412 року). На початку ХVIII століття на запрошення графа Шенборна тут поселилися словаки. У 1727 році в Оноківцях було утворено велику парафію, що включала території Великого Березного та Тур’їх-Ремет, а 1761 року …
Читати →
Ключарки. Костел Доброго Пастиря
Перша згадка про Ключарки в історичних документах відноситься до 1773 року. У селі проживає понад дві з половиною тисячі людей. У 2000 році Апостольський адміністратор Закарпаття єпископ Антал Майнек OFM консекрував новозбудований у Ключарках храм, споруджений замість старого костелу. 2001 року тут було засновано парафію. Парафію обслуговують францисканці-бернардини (орден Братів Менших).
Вилок. Костел св. Ілони
Вилок відомий у документах з 1200 року як Тісауйлок («нове поселення на Тисі»), від якого і походить його українська назва. Статус селища міського типу – з 1959 року. Місцева парафія, яку було засновано у XIV століття (вперше згадується у джерелах 1332 роком), у 1556 році перейшла до реформатів. Її відновили лише 1735 року, а сучасний …
Читати →
Анталовці. Костел cв. Антонія Падуанського
Перша згадка про село Анталовці («Antolocz») зустрічається в грамоті короля Фердинанда І з 1548 року, проте вважається що поселення заснував наприкінці XV століття шолтейс на ймення Антал. У радянські часи село називалось Антонівка. У 1992 році Святіший Отець Йоан Павло ІІ у Римі освятив наріжний камінь сучасного мурованого костелу. А новоспоруджену святиню в Анталовцях консекрував …
Читати →
Ясіня. Каплиця св. Йоана Непомуки
Перша згадка у письмових джерелах про Ясіню, яку заснували гуцули з галицького боку Карпат, датується 1555 роком. У 1919 році вона якийсь час була столицею Гуцульської республіки. Із 1947 року Ясіня є селищем міського типу. Парафіяльний мурований храм cвв. Апп. Петра і Павла у Ясіні спорудили 1814 року. У 1994 році тут було збудовано також …
Читати →
Ясіня. Костел cвв. Апп. Петра і Павла
Перша згадка у письмових джерелах про Ясіню, яку заснували гуцули з галицького боку Карпат, датується 1555 роком. У 1919 році вона якийсь час була столицею Гуцульської республіки. Із 1947 року Ясіня є селищем міського типу. Першими римо-католиками у Ясіні були лісоруби, переселені за часів правління австрійської імператриці Марії-Терези з Нижньої Австрії. У 1785 році для …
Читати →
Шенборн (Новоселиця). Костел св. Михаїла
У 1728 році єпископ князь Карл Фрідріх Шенборн поселив у невеличкому Новому Селі німецьких (франконських) імігрантів з району Бамберг і Вюрцбург, після чого воно отримало назву Шенборн. З 1946 року по 1 квітня 1995 року називалось знову Нове Село (Новоселиця). У XIX столітті у Шенборні було споруджено сучасний мурований костел коштом переважно німецького населення. У …
Читати →
Чорнотисів. Костел св. Розалії
Чорнотисів (Чорний Ардів) вперше згадується 1262 роком. У XIII столітті у Чорному Ардові було зведено святилище сучасного мурованого костелу, а в XV столітті споруджено готичний неф та вежу. У XVI столітті храм перейняли протестанти, повернули його лише 1754 року завдяки барону Зигмунду Переньі. У середині XIX століття Сату-Марський єпископ Мігаль Гааш встановив тимчасовий дах на …
Читати →